Омелянович-Павленко Михайло (1878 – 1952)
В╕йськовий д╕яч
М╕сце народження: в Тифл╕с╕
Зак╕нчив Омський кадетський корпус, Павл╕вське в╕йськове училище. В чин╕ п╕дпоручика 1900 року почав службу у лейб-гвард╕йському Волинському полку. Приймав участь у бойових д╕ях п╕д час рос╕йсько-японсько╖ в╕йни. У 1910 роц╕ Омелянович-Павленко зак╕нчив Академ╕ю Генерального штабу. П╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни командував батальйоном, згодом - Волинським гвард╕йським корпусом. В пер╕од Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради - командир бригади у Катеринослав╕, в кв╕тн╕-листопад╕ 1918 - командир 3-о╖ Стр╕лецько╖ див╕з╕╖ у Полтав╕. В грудн╕ 1918 р. - червн╕ 1919 р. - начальний командант (командарм) Галицько╖ Арм╕╖. П╕сля повернення в Арм╕ю Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки Омелянович-Павленко ста╓ командиром Запор╕зького Корпусу. В 1919-20 рр. командував Арм╕╓ю УНР п╕д час Першого Зимового походу ╕ в ход╕ польсько-радянсько╖ в╕йни 1920 р. До 1945 р. жив у ем╕грац╕╖ в Чехословаччин╕, очолював Союз Укра╖нських Ветеранських Орган╕зац╕й. В п╕сляво╓нний перебував спочатку у Н╕меччин╕, п╕зн╕ше пере╖хав до Франц╕╖. В 1945-48 рр. виконував обов´язки м╕н╕стра в╕йськових справ в екзильному уряд╕ УНР. Автор праць “Укра╖нсько-польська в╕йна 1918-1919 рр.” (1929 р.), “Зимовий пох╕д” (1934 р.) ╕ спогад╕в “На Укра╖н╕” (1930, 1935 рр.). Помер ╕ був похований у Париж╕.
