Постат╕
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
В╕домий рос╕йський публ╕цист, ф╕лософ-матер╕ал╕ст, пол╕тичний д╕яч, революц╕онер, л╕дер рос╕йських б╕льшовик╕в; перший кер╕вник СРСР, теоретик комун╕зму, один ╕з засновник╕в б╕льшовицько╖ парт╕╖ Рос╕╖
Народився в Симб╕рську, у с╕м'╖ ╕нспектора народних училищ.
П╕сля вступу на юридичний факультет Казанського ун╕верситету його невдовз╕ виключають п╕сля студентських хвилювань. Його старшого брата Олександра страчено 1887 року як учасника народовольчо╖ змови з метою замаху на життя Олександра III. Молодий Володимир блискуче витриму╓ ╕спити в Санкт-Петербурзькому ун╕верситет╕. Тод╕ ж в╕н ста╓ марксистом, зустр╕ча╓ться у Швейцар╕╖ ╕з Плехановим ╕ п╕сля повернення до столиц╕ 1895 року заснову╓ "Союз боротьби за зв╕льнення роб╕тничого класу". Його в╕дразу заарештовують ╕ п╕сля тюремного ув'язнення засилають у Сиб╕р на три роки. Там в╕н пише роботу "Розвиток кап╕тал╕зму в Рос╕╖", опубл╕ковану 1895 р. ╕ спрямовану проти народницьких теор╕й. П╕сля в╕дбуття заслання в╕н 1900 року залиша╓ Рос╕ю й заснову╓ в ем╕грац╕╖ газету "╤скра", що покликана служити пропаганд╕ марксизму; одночасно поширення газети дозволя╓ створити досить велику мережу п╕дп╕льних орган╕зац╕й на територ╕╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. Тод╕ ж в╕н бере псевдон╕м Лен╕н ╕ публ╕ку╓ 1902 р. фундаментальну працю "Що робити?", у як╕й виклада╓ свою концепц╕ю парт╕╖ профес╕йних революц╕онер╕в – нечисленно╖, виключно централ╕зовано╖, призначено╖ стати авангардом роб╕тничого класу в його боротьб╕ проти буржуаз╕╖. 1903 року на II з'╖зд╕ РСДРП в╕дбува╓ться розкол м╕ж б╕льшовиками (керованими Лен╕ним) та меншовиками, не згодними з такою концепц╕╓ю парт╕йно╖ орган╕зац╕╖. П╕д час революц╕╖ 1905 в╕н поверта╓ться в Рос╕ю, але з початком столип╕нсько╖ реакц╕╖ змушений знову в╕дбути в ем╕грац╕ю, де продовжу╓ непримиренну боротьбу з ус╕ма, кому неприйнятн╕ його погляди на революц╕йну боротьбу, обвинувачуючи в ╕деал╕зм╕ нав╕ть деяких б╕льшовик╕в. 1912 р. в╕н р╕шуче порива╓ з меншовиками й почина╓ з-за кордону керувати легальним в Рос╕╖ виданням – газетою "Правда". З 1912 в╕н живе в Австр╕╖, а п╕сля початку першо╖ св╕тово╖ в╕йни перебира╓ться до Швейцар╕╖. На конференц╕ях у Циммервальд╕ (1915) та у К╕нтал╕ (1916) в╕н в╕дстою╓ свою тезу про необх╕дн╕сть перетворення ╕мпер╕ал╕стично╖ в╕йни на в╕йну громадянську й одночасно стверджу╓, що в Рос╕╖ може перемогти соц╕ал╕стична революц╕я ("╤мпер╕ал╕зм як вища стад╕я кап╕тал╕зму").
П╕сля Лютнево╖ революц╕╖ 1917 йому дозволено перетнути на по╖зд╕ Н╕меччину, ╕ в╕н, одразу ж п╕сля при╖зду в Рос╕ю взявши у сво╖ руки парт╕ю б╕льшовик╕в, порушу╓ питання про п╕дготовку друго╖ революц╕╖ (Кв╕тнев╕ тези). У жовтн╕ в╕н – не без деяких труднощ╕в – перекону╓ сво╖х товариш╕в по боротьб╕ в необх╕дност╕ збройного повстання, п╕сля усп╕ху якого проводить декрети про мир ╕ про землю, а пот╕м керу╓ "буд╕вництвом соц╕ал╕зму", п╕д час якого йому не раз доводиться переборювати завзятий спротив, як, наприклад, з питання про Брестський мир або з профсп╕лкових ╕ нац╕ональних проблем. Маючи вм╕ння в певних ситуац╕ях ╕ти на поступки, як це сталося ╕з прийняттям ново╖ економ╕чно╖ пол╕тики (НЕП), неминучо╖ в умовах повно╖ розрухи в кра╖н╕, Лен╕н виявля╓ р╕дк╕сну непримиренн╕сть у боротьб╕ з опозиц╕╓ю, не зупиняючись ан╕ перед розгоном 1918 р. Установчих збор╕в, ан╕ перед вигнанням з кра╖ни "контрреволюц╕йно╖" ╕нтел╕генц╕╖ 1922 р. Вже будучи важко хворим, в╕н все-таки намага╓ться наприк╕нц╕ 1922 – на початку 1923 брати участь у прийнятт╕ р╕шень ╕ висловлю╓ т╕ побоювання, що в нього виникли, у нотатках, п╕зн╕ше в╕домих за назвою "Запов╕т". Ще близько року в╕н фактично не живе, а дожива╓, розбитий парал╕чем та позбавлений мови, ╕ вмира╓ у с╕чн╕ 1924.