Постат╕
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Герой Радянського Союзу, Маршал Радянського Союзу
Радянський во╓начальник
М╕сце народження: село Фурманка Аккерманського пов╕ту Бессарабсько╖ губерн╕╖
Семен Константинович народився в с╕м’╖ укра╖нського селянина. Зак╕нчив с╕льську школу. В 1915 роц╕ був моб╕л╕зований в арм╕ю, брав участь в перш╕й св╕тов╕й в╕йн╕ на Зах╕дному фронт╕. В Червон╕й арм╕╖ - з 1918 року. Командував в╕дд╕ленням, ескадроном; з червня 1919 – в корпус╕ Будьонного. В листопад╕ 1919 – жовтн╕ 1921 – командир 4-╖ ╕ 6-╖ кавалер╕йсько╖ див╕з╕╖ 1-╖ к╕нно╖ арм╕╖. Був 5 раз╕в поранений, проте не виходив з бою. Зак╕нчив Вищ╕ в╕йськово-академ╕чн╕ курси в 1922 ╕ 1927 роц╕, курси командир╕в-╓диноначальник╕в при В╕йськово-пол╕тичн╕й академ╕╖ ╕мен╕ Н.Г.Толмачова в 1930 роц╕. З серпня 1933 по 1939 р╕к – заступник командуючого Б╕лоруського ╕ Ки╖вського в╕йськового округу, командуючий П╕вн╕чнокавказького, Харк╕вського, Ки╖вського Особливого в╕йськового округу. В часи окупац╕╖ Червоною арм╕╓ю Зах╕дно╖ Укра╖ни командував Укра╖нським, а в пер╕од радянсько-ф╕нсько╖ в╕йни 1939-40 – П╕вн╕чно-зах╕дним фронтом, в╕йська якого прорвали л╕н╕ю Маннергейма. Член Презид╕уму ВР СРСР в 1938-40 роках. Герой Радянського Союзу ╕ Маршал Радянського Союзу (21.03.1940); призначений на народним ком╕саром оборони СРСР. На ц╕й посад╕ пров╕в великий обсяг роб╕т, присвячений покращенню бойово╖ п╕дготовки в╕йськ, ╖х реорган╕зац╕╖, техн╕чному переоснащенню, п╕дготовц╕ нових кадр╕в зам╕сть репресованих, котру в╕н не встиг завершити у зв’язку з початком в╕йни. В перш╕ м╕сяц╕ в╕йни був головою Ставки Головного командування. Згодом його призначили головнокомандуючим Зах╕дного напрямку ╕ командиром в╕йськ Зах╕дного фронту. З вересня 1941 до червня 1942 року був головнокомандуючим П╕вденно-Зах╕дного напрямку. Керував контрнаступом п╕д Ростовом-на-Дону, перешкодивши н╕мцям вийти на Кавказ. В травн╕ 1942 року керував Харк╕вською операц╕╓ю, внасл╕док поразки яко╖ б╕льше 200 тисяч солдат╕в ╕ оф╕цер╕в потрапило в полон. В липн╕ 1942 року Тимошенко командував Стал╕нградським, а пот╕м – П╕вн╕чно-зах╕дним фронтом. З травня 1943 року до к╕нця в╕йни був представником Ставки Верховного командування ╕ координував д╕╖ к╕лькох фронт╕в, брав участь в розробц╕ деяких операц╕й. П╕сля в╕йни з 1945 до 1962 керував в╕йськами Б╕лоруського ╕ П╕вденно-Уральського округ╕в. З кв╕тня 1960-го – в груп╕ генеральних ╕нспектор╕в м╕н╕стерства оборони СРСР. Член ЦК ВКП(б) в 1939-52 роках, кандидат в члени ЦК КПРС в 1952 -70 роках. Депутат ВР СРСР 1-7 скликань. В 1962-70 роках – голова Радянського ком╕тету ветеран╕в в╕йни.