Артем (Серг╓╓в Фед╕р) (1883 – 1921)
Рос╕йський б╕льшовицький д╕яч,профес╕йний п╕дп╕льник, д╕яв за дорученням б╕льшовицько╖ парт╕╖ у Донбас╕, на Урал╕
Державний д╕яч
М╕сце народження: село Гл╓бово Фатезького пов╕ту Курсько╖ губерн╕╖
Учень ╕ соратник В. ╤. Лен╕на. Народився в в с╕м'╖ селянина. 1901 зак╕нчив Катеринославське реальне училище ╕ навчався у Вищому техучилищ╕ в Москв╕, зв╕дки був виключений за революц╕йну д╕яльн╕сть. 1902 вступив до РСДРП, з 1903 — б╕льшовик. Разом з В. ╤. Лен╕ним, К. Ворошиловим, Н. Крупською та ╕ншими б╕льшовиками на IV з'╖зд╕ РСДРП (1906) п╕дписав «Звернення до парт╕╖». Артем — активний учасник революц╕╖ 1905—07 в Укра╖н╕ ╕ на Урал╕. Не раз зазнавав арешт╕в, ув'язнень; був на засланн╕ в ем╕грац╕╖ (Франц╕я— 1902— 03; Китай —1910—11; Австрал╕я — 1911— 17), де продовжував революц╕йну д╕яльн╕сть. Повернувся п╕сля Лютнево╖ революц╕╖. З липня 1917 — секретар обласного ком╕тету б╕льшовик╕в Донецько-Кривор╕зького басейну. На VI, VII, VIII, IX ╕ X з'╖здах парт╕╖ обирався до складу Центрального Ком╕тету. Артем — активний учасник Велико╖ Жовтнево╖ соц╕ал╕стично╖ революц╕╖ в Петроград╕ та Укра╖н╕. Член першого Укра╖нського Радянського уряду (народний секретар в справах промисловост╕ ╕ торг╕вл╕ з XII 1917 до III 1918). В 1920—21 роках Артем — секретар Московського ком╕тету РКП(б), з 1. II 1921 — голова ЦК Всерос╕йсько╖ сп╕лки г╕рник╕в. Велику увагу Артем прид╕ляв розвитку вуг╕льно╖ промисловост╕ Донбасу. Загинув 1921 року п╕д час випробовування аеровагона. Як пригаду╓ син Федора Серг╓╓ва – Артем Федорович - п╕сля смерт╕ батька Будьонний нар╕кав: яка, мовляв, випадков╕сть, катастрофа, яка неоч╕кувана та нагла смерть, на що Стал╕н в╕дпов╕в: «Если случайность имеет политические последствия, то к такой случайности нужно присмотреться».
