Постат╕
|
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Радянський парт╕йний ╕ державний д╕яч
М╕сце народження - с. Кабани Ки╖всько╖ губерн╕╖.
Родом з б╕дно╖ ╓врейсько╖ с╕м’╖. З 1907 р. працював шевцем на взутт╓вих п╕дпри╓мствах у Ки╓в╕. З 1911 р., ставши членом РСДРП(б), брав активну участь у б╕льшовицькому рус╕, входив до складу кер╕вних орган╕в б╕льшовицьких орган╕зац╕й у Катеринослав╕ (тепер Дн╕пропетровськ), Мел╕топол╕, Юз╕вц╕ (тепер Донецьк). 1917-1918 – очолював Пол╕ський (Гомельський) ком╕тет б╕льшовицько╖ парт╕╖. 1918-1922 — парт╕йний функц╕онер у Нижньому Новгород╕ та Воронеж╕ (Рос╕я), Туркестан╕. 1922-1925 — зав╕дуючий в╕дд╕лом ЦК РКП(б), секретар ЦК РКП(б). 1925-1928 - будучи генеральним секретарем ЦК КП(б)У, став запеклим противником укра╖н╕зац╕╖. Виступав проти пол╕тично╖ л╕н╕╖ укра╖нських нац╕онал-комун╕ст╕в О. Шумського ╕ М. Хвильового, часто конфл╕ктував з головою РНК Укра╖ни В.Чубарем. У березн╕ 1927 р. звинуватив у «нац╕онал╕стичному ухил╕» О. Шумського ╕ кер╕вника Закордонного бюро допомоги КПЗУ К. Саврича (Максимовича). Пол╕тикою пересл╕дування нац╕онал-комун╕зму в Укра╖н╕ (резолюц╕я Пленуму ЦК КП(б)У про «нац╕онал╕стичних зрадник╕в», березень 1928 р.) дов╕в до розколу Комун╕стичну Парт╕ю Зах╕дно╖ Укра╖ни, добився арешту, а згодом, ╕ знищення ╖╖ пров╕дних член╕в — Й. Кр╕лика (Васильк╕ва), М. Косара (Заячк╕вського), К. Саврича (Максимовича), Г. ╤ваненка (Барабу), Р. Кузьму (Турянського) та ╕н. 1928 - призначений секретарем ЦК ВКП(б), з 1933 р. очолював с╕льськогосподарський в╕дд╕л ЦК ВКП(б). Був одним з найближчих приб╕чник╕в Й.Стал╕на. Беззастережно п╕дтримував ╕дею Стал╕на про суц╕льну колектив╕зац╕ю, наполегливо добивався ╖╖ реал╕зац╕╖ шляхом застосування репресивних заход╕в щодо селянства, в першу чергу укра╖нського. 6 липня 1932 р. на конференц╕╖ КП(б)У разом з В. Молотовим звинуватив кер╕вник╕в КП(б)У в провал╕ колектив╕зац╕╖ ╕ виступив проти пропозиц╕╖ укра╖нських комун╕ст╕в зменшити норми хл╕бозагот╕вель в Укра╖н╕, значно завищен╕ плани яких стали одн╕╓ю з головних причин голоду 1932-1933 р. 1935-1945 - керував роботою наркомат╕в СРСР з важко╖ ╕ нафтово╖ промисловост╕, шлях╕в сполучення. З серпня 1938 р. — заступник голови Раднаркому СРСР. У березн╕ 1947 р. знову був призначений першим секретарем ЦК КП(б)У. Продовжував традиц╕йну для б╕льшовик╕в пол╕тику репрес╕й проти укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, звинувативши ╖╖ в «укра╖нському буржуазному нац╕онал╕зм╕», пров╕в обширну чистку серед укра╖нських нац╕ональних кадр╕в. Брав активну участь у л╕кв╕дац╕╖ нац╕онал╕стичного п╕дп╕лля та особисто керував боротьбою проти частин Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖. У грудн╕ 1947 р. в╕дкликаний до Москви. П╕сля смерт╕ Й.Стал╕на очолював ряд м╕н╕стерств, був першим заступником голови Ради М╕н╕стр╕в СРСР. 1957 - разом з В. Молотовим, Г. Маленковим, Д. Шеп╕ловим та ╕н. створив опозиц╕йну тод╕шньому парт╕йному курсу групу, яка зробила спробу зм╕стити з посади першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. У червн╕ 1957 р. на Пленум╕ ЦК вс╕х член╕в групи (зокрема, ╕ Кагановича) було усунено в╕д кер╕вних державних ╕ парт╕йних посад. 1962 - виключений ╕з КПРС, п╕сля чого реально╖ участ╕ у пол╕тичному житт╕ не брав.



