Постат╕
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Найвизначн╕ший пол╕тичний д╕яч Галичини к╕нця 19 стол╕ття — першо╖ половини 20 стол╕ття
М╕сце народження - м╕стечко Тисмениця (тепер районний центр ╤вано-Франк╕всько╖ област╕).
П╕сля зак╕нчення 1878 р. Стан╕слав╕всько╖ г╕мназ╕╖ навчався у Льв╕вському та В╕денському ун╕верситетах. Був обраний заступником голови «Академ╕чного братства», активним членом першого товариства укра╖нських правник╕в «Кружок правничий» (1881), сп╕взасновником ╕ пров╕дним д╕ячем товариства укра╖нських рем╕сник╕в «Зоря», «Народно╖ торг╕вл╕» (1883), страхового товариства «Дн╕стер» (1891), «Кра╓вого союзу рев╕з╕йного» (1904), «Земельного банку г╕потечного» (1910), директором «Кра╓вого союзу кредитового» (1898—1939), зас╕дав в управ╕ «Просв╕ти». Левицький також перекладав закони, уклав н╕мецько-укра╖нський правничий словник, був почесним членом Наукового товариства ╕м. Т. Шевченка тощо. Видатний пол╕тик: сп╕взасновник ╕ секретар «Народно╖ Ради», член презид╕╖ та президент Народного ком╕тету Укра╖нсько╖ нац╕онально-демократично╖ парт╕╖, депутат Палати Посл╕в австр╕йського парламенту (1907—1918) та Галицького сейму (1908—1914), президент «Руського клубу» в Галицькому сейм╕ (1910—1914), президент укра╖нського клубу в австр╕йському парламент╕ (1910—1916). Очолив Головну Укра╖нську Раду. Став на чол╕ Державного секретар╕ату, а також – був м╕н╕стром ф╕нанс╕в. Незабаром очолив Ком╕тет пол╕тично╖ ем╕грац╕╖. Працював на посадах директора «Центробанку», очолював Союз укра╖нських адвокат╕в, входив до складу Навчально╖ ради адвокат╕в Польщ╕. Написав «╤стор╕ю пол╕тично╖ думки галицьких укра╖нц╕в 1848—1914 рр.» (1926), «╤стор╕ю визвольних змагань галицьких укра╖нц╕в у часи св╕тово╖ в╕йни 1914—1918 рр.» (1928—1930), «Великий зрив» (1931) тощо. Коли 30 червня 1941 року оун╕вц╕ проголосили Укра╖нську державу, К. Левицький очолив Раду Сеньйор╕в (передпарламент, з 30 липня 1941 р. — УНРада). Помер Кость Левицький 12 листопада 1941 року.