Постат╕
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Поет, культуролог, л╕тературний критик, чи╖ погляди якоюсь м╕рою лягли в основу боротьби УПА
М╕сце народження – Новоархангельськ б╕ля ╢лисаветграду.
Зак╕нчив ╢лисаветградське училище, вступив до Петербурзького пол╕техн╕чного ╕нституту. Але з початком Першо╖ св╕тово╖ в╕йни став слухачем В╕йськово╖ школи в Ки╓в╕, п╕сля зак╕нчення яко╖ був направлений на П╕вденно-Зах╕дний фронт командиром сотн╕ 2-го Туркестанського стр╕лецького полку. ╢вген Маланюк працю╓ в Генеральному Штаб╕ Укра╖ни, п╕зн╕ше ста╓ ад’ютантом генерала Василя Тютюнника, командуючого Наддн╕прянською Арм╕╓ю УНР. У 1920 роц╕, п╕сля траг╕чних спроб реставрац╕╖ державност╕, пода╓ться в ем╕грац╕ю ╕ потрапля╓ в таб╕р для ╕нтернованих поблизу польського м╕ста Кол╕ша. Разом ╕з к╕лькома друзями вида╓ журнал “Веселка”, в якому були надрукован╕ його перш╕ поез╕╖. 1923 року разом з Михайлом Селег╕╓м ╕ Михайлом Осикою випуска╓ невелику зб╕рку поез╕й “Озимина”. У Под╓брадах в Чехословаччин╕ зак╕нчив г╕дротехн╕чний в╕дд╕л Укра╖нсько╖ господарсько╖ академ╕╖. Пот╕м пере╖хав до Варшави, де працював ╕нженером. У червн╕ 1949 року поет пере╖жджа╓ до США. Працю╓ в ╕нженерному бюро в Нью-Йорку. 16 лютого 1968 року ╢.Маланюк помер. Похований в Нью-Джерс╕. В╕дом╕ твори: "Стилет ╕ стилос" "Гербар╕й";"Земля й зал╕зо"; "Земна мадонна"; "П’ята симфон╕я"; "Остання весна"; "Серпень" ╕ т.д.